Чому виникають закрепи?

Закреп – це значна медико-соціальна проблема. На це захворювання страждає від 30 до 50% працездатного населення. Низка хворих не усвідомлює наявність хвороби, вважаючи, що це особливість організму, яку не можна змінити.

Що це за хвороба, і як її можна виявити?

Ознаками цього захворювання є:

• сильне напруження частіше, ніж під час кожної четвертої дефекації,
• грудкуваті або тверді випорожнення частіше, ніж під час кожної четвертої дефекації,
• менше трьох дефекацій на тиждень,
• відчуття неповного випорожнення кишківника більш ніж під час чверті дефекацій,
• відчуття блокади в аноректальній ділянці не менше, ніж під час чверті дефекацій,
• допомога під час дефекації маніпуляціями пальцями в ділянці заднього проходу.

Якщо протягом півроку хворий відзначає хоча б дві ознаки – має місце хронічний закреп.

Причин цього захворювання багато:

1. У 90% пацієнтів – це неправильне рафіноване (без клітковини) харчування.
2. Важливою причиною є сучасний адинамічний спосіб життя. У зв’язку зі щоденними проблемами люди забувають займатися спортом, а це впливає на просування їжі кишечником.
3. Психо-емоційні навантаження, депресії, тривалі подорожі (закреп мандрівника) призводять до порушення нервової регуляції кишківника.
4. Захворювання травного тракту (шлунка, підшлункової залози, тонкого і товстого кишківника, зокрема захворювання прямої кишки) можуть бути як причиною, так і наслідком закрепу.
5. Прийом деяких медикаментів призводить до закрепу.
6. Неправильне використання проносних засобів (особливо на основі трав) може призвести до стійкого порушення дефекації.

Для розв’язання проблеми закрепів спочатку слід виключити органічну патологію товстої кишки (доброякісні (поліпи) і злоякісні (рак) пухлини).

Для цього необхідно відвідати проктолога та виконати огляд прямої кишки – ректороманоскопію та огляд усієї товстої кишки – колоноскопію.
Наступним кроком є дослідження функціонального стану кишки – іригоскопія з дефектографією.

І тільки після цього хворому призначають адекватну схему лікування.

автор: Андрієць В.С., проктолог, хірург